На території Московської області розташовується унікальна садиба Муранова, яка сьогодні є не тільки місцем проживання нащадків останнього власника Івана Тютчева, а ще й літературно-меморіальним музеєм;
Будівництво садиби на муранівському пагорбі розпочалося 1842 року приятелем Олександра Пушкіна Євгеном Боратинським. На той момент він не був професійним архітектором, але це не завадило йому звести будівлю на століття. Будинок Євгена Боратинського разюче відрізнявся від садиб, побудованих у ті роки;
Власнику будови не було ніякого діла до прикрас, хіба що декоративні контрфорси і башточки зі шпилями. Важливим було одне – зручність сім’ї. Саме тому садиба складалася з понад 20 кімнат і була розділена на три зони. На території садиби розташовувалися оранжерея з екзотичними рослинами, а також каскади ставків;
На жаль, господар Мураново не зміг вдосталь насолодитися своїм творінням. Він помер під час поїздки Італією через 2 роки після завершення будівництва. Вдова Боратинського після його смерті незабаром переїхала. Про життя цієї сім’ї в садибі свідчать акварелі, привезені з Італії, а також письмовий стіл із берези.
У спадок
У спадок Муранове перейшло до племінниці Євгена Боратинського Ольги Путята. А та зі свого боку стала дружиною сина Федора Тютчева Івана. Завдяки такій спорідненості в їхньому будинку часто можна було зустріти Миколу Гоголя, Михайла Нестерова та багатьох інших іменитих представників мистецтва.
Завдяки старанням Івана Тютчева тут з’явилися школа, церква, спеціальний Дитячий будиночок, а пізніше флігель, в якому проживала Ернестина Тютчева. До речі, сьогодні тут також живуть нащадки родини Тютчевих.
Насолодитися вдосталь своїми володіннями нові господарі також не встигли. Щоправда, через революцію. Задля збереження основної будівлі та колекцій меблів, мистецтва, що там знаходилися, було ухвалено рішення її опечатати. Крім того, місцеві селяни допомагали охороняти від грабіжників усе нажите добро.
У цей же період власники Мураново приступили до створення музею. Офіційно свої двері він відчинив 1920 року. На чолі комплексу став онук іменитого поета Микола Тютчев.
Пожежа
У 2006 році на садибу обрушилося нещастя. Через блискавку, що влучила у шпиль вежі, виникла пожежа. Співробітники музею і члени сім’ї Тютчевих зробили все можливе для порятунку будинку. Але збитків було завдано серйозних.
Близько 8 років знадобилося фахівцям на реставрацію. Завдяки їхнім старанням відвідувачі знову можуть побачити Блакитну вітальню, відвідати Гоголівську та Аксаковську кімнати, а також кабінет колекціонера Миколи Тютчева.
